Тиждень побути веганом: як прожити без молока і м'яса

У Берліні зима. Надворі мінус три за Цельсієм. Якщо зазвичай я одягнула би за цієї погоди свої утеплені хутром черевики, аби пройти крізь завісу мряки, то сьогодні на мені кеди Converse та теплі рукавички.

Два дні тому я вирішила прийняти виклик #HowGreenamI і прожити один тиждень веганкою. З того часу я намагаюся відшукати веганські альтернативи продуктам тваринного походження, які зазвичай оточують мене у повсякденні: замість вовняного светра - одяг з акрилу чи бавовни, а також м'ясо… без м'яса.

Багато хто немає жодних проблем із веганським способом життя. Число тих, хто прийняв рішення відмовитися від продуктів тваринного походження, збільшується чи не щодня. Статистики для визначення загальносвітового тренду бракує, на моїй батьківщині - у Великобританії - проживає близько півмільйона веганів. Згідно з даними 2016 року, їхня кількість за останнє десятиліття збільшилася майже вчетверо.

За різними даними, веганський спосіб життя кращий для довкілля, ніж споживання м'яса. Згідно з даними дослідження, проведеного на замовлення Організації харчування та сільського господарства ООН, тваринництво винне у 15 відсотках усіх парникових газів, які продукує людська діяльність. До цього належить виробництво корму для тварин, транспортування продуктів тваринного походження, а також вирубка лісів для ферм та пасовиськ, - усе це збільшує викиди газів в атмосферу й сприяє таким чином глобальному потеплінню.

І ситуація з кожним роком лише погіршується. Згідно зі звітом організації, попит лише на м'ясо та молоко у 2050 році підвищиться у порівнянні з 2010 роком на 73 та 58 відсотків відповідно.

Берлін - веганська столиця?

На щастя для мене та довкілля, веганський стиль життя популярний і на моїй новій батьківщині, в Німеччині. Загалом у країні, за різними оцінками, проживає близько чотирьох мільйонів веганів. Близько 80 тисяч з них живуть лише у Берліні. У місті є чимало веганських ресторанів, магазинів одягу та навіть веганські секс-шопи. Тож я принаймні живу в правильному місці, аби здійснити свій експеримент. Принаймні, так мені спочатку здавалося.

"Давай, візьми трошки м'яса, ми нікому не скажемо", - казали мені мої так звані друзі вже на третій день мого експерименту, коли ми зустрілися з ними на вечерю. Вони нічого не знали про мої плани жити тиждень веганкою і забронювали столик у ресторані, вибір якого не міг бути менш вдалим: у ньому не подають майже нічого, крім сирного фондю та м'яса, приготовленого на грилі.

Я уважно вивчаю меню, й мій вибір зупиняється на гарбузовому супі та порції картоплі фрі. Поки мої друзі, сміючись, кожен намагаються першими мокнути шмат хліба у розплавлений сир, я тихо їм свій суп. У цей момент, мушу зізнатися, я все ж якось відчула себе відчуженою, притому що я навіть особливо не люблю сир.

Добре, що хоча б пляшку вина ми можемо розділити на всіх. Але тут варто зазначити, що і з цим не все так просто. Я з'ясувала, що ми залежимо від тваринницьких продуктів у повсякденні більше, ніж нам здається на перший погляд. Адже, скажімо, яйця та молочні продукти часто заховані у виробах, від яких ми цього навіть не очікуємо. З жахом я дізналася про те, що мої улюблені картопляні чіпси містять, наприклад, молочні протеїни.

Так от вино... Під час виготовлення вина часто застосовують рибні плавальні міхурі, желатин, казеїн (молочний протеїн) або яєчний білок. Тому варто уважно читати інформацію на пляшці - часто на ній вже великими літерами написано, що це вино - веганське.

Веганське життя - повне відмов собі в чомусь?

Чим більше минає днів, тим у мене менше бажання довести експеримент до завершення. Похід до веганського ресторану з друзями не знизив моєї потреби з'їсти молочний шоколад - попри те, що десерт, який я обрала, виглядав дуже апетитно.

Крім цього, бавовняні та синтетичні шарфи особливо не захищають від пронизливого берлінського холоду. Я вирішила поговорити зі справжніми веганами, як вони так живуть, постійно відмовляючи собі в чомусь. Мені пощастило знайти таких людей швидко - щотижня в Берліні проводиться веганський базар.

Засновниця Green Market Berlin Стефані Вітт розповідає, що стала веганкою три роки тому з міркувань здоров'я. "У мене була епілепсія, і я дізналася, що хвороба може пройти, якщо перейти на здорове харчування. Так і сталося. Більше мені не потрібно ковтати пігулки", - стверджує жінка.

Плюси для здоров'я - причина, яку я ще можу зрозуміти. Але які мотиви в людей можуть бути ще? Одна з продавчинь на базарі на ім'я Монік, яка продає веганський бальзам для губ, розповідає, що для неї причиною стати веганкою було прагнення докластися до захисту тварин.

"Я була перебірливою м'ясоїдкою. Я його їла, й мені подобається смак, але потім я почала замислюватися про бідних тварин… це тривало роками. У якийсь момент я подумала: гаразд, я або перестану зараз скиглити, або з цього моменту просто не їм більше цю річ", - розповідає дівчина свою історію.

Суворо чи радше поблажливо?

Мене розриває між різними аргументами. Я теж замислююся про гідне утримання тварин, але я не заперечую повністю того, що їх вбивають для їжі. Що мене змусило почати замислюватися, так це радше переведення індустрії виробництва м'яса на промисловий конвеєр. Наслідки споживання м'яса для довкілля - для мене також привід для хвилювань. Тим не менш, я не абсолютно переконана в тому, що вегетаріанське чи веганське харчування так само добре чи краще для довкілля.

Якщо ти ведеш веганський спосіб життя, ти не їси більше тварин чи продуктів тваринного походження, які сприяють викидам в атмосферу. Але це також означає і заміну продуктів тваринного походження в одязі синтетикою, виробництво якої теж ж вкрай шкідливою для довкілля і яка забруднює наші моря й океани.

Крім того, я не впевнена, що я б як веганка змогла справді постійно дотримуватися такого суворого режиму. Але ж кожне "потрошку" вже допомагає змінити світ на краще, чи не так?

"Що мені не подобається серед веганів, так це коли вони тобі розповідають, як ти маєш жити", - каже Монік. Попри те, що вона веде веганський спосіб життя, ця жінка все одно залишилася вірною своїй шкіряній куртці та сумкам. "Я сама створюю собі власні правила. Чому те, що іде від серця, має взагалі мати якісь правила? Я хочу напружуватися та також робити свій внесок", - пояснює жінка.

Обмежити споживання м'яса та продуктів тваринництва - однозначно те, що мені під силу. І хто знає, можливо, в майбутньому я ще вирішу пожити по-веганському довший період, ніж один тиждень.