Інтеграційний саміт

Наскільки важливим для німецького уряду є питання інтеграції майже 16 мільйонів громадян іноземного походження, що живуть у Німеччині, вперше стало зрозуміло 2006 року, коли федеральний канцлер Анґела Меркель особисто взялася за справу і започаткувала у своєму відомстві проведення так званого "інтеграційного саміту". На першому саміті було розроблено та затверджено "Національний план дій", який мав стати підґрунтям для інтеграційної політики у наступні роки.

Найважливішим аспектом у цьому плані уповноважена уряду з питань інтеграції Марія Бемер (Maria Böhmer) тоді назвала освіту: "Освіта – ключ до інтеграції". Це, зокрема, означало, що слід докладати більше зусиль до втілення процесу інтеграції у школах. Крім того, значну увагу почали приділяти сприянню вивченню мови у ранньому віці в дитсадках.

Самозобов'язання до інтеграції

Другий інтеграційний саміт у липні 2007 року відбувався у досить напруженій атмосфері. Деякі турецькі об'єднання демонстративно відмовилися від участі у саміті. Таким чином вони висловлювали протест проти змін в імміграційному законодавстві, згідно з якими дружини німецьких турків, яких ті привозили до Німеччини, мали бути не молодшими 18 років та володіти німецькою мовою.

На цьому саміті був представлений "Національний інтеграційний план", який спільно розробили політики усіх рівнів та представники різних об'єднань та організацій. У ньому йшлося передусім про понад 400 самозобов'язань учасників саміту, таких як, наприклад, покращення якості мовних та інтеграційних курсів.

Час для попередніх підсумків

У листопаді 2008 року федеральний канцлер Німеччини Анґела Меркель запросила усіх на третій інтеграційний саміт. Тож через 15 місяців після презентації "Національного інтеграційного плану" були підбиті перші підсумки. Успіхи відзначали, зокрема, в питанні інтеграційних курсів, оскільки для окремої категорії їхніх учасників кількість уроків мови підвищили з 600 до 900 годин. Крім того, федеральний уряд профінансував майже 400 міграційних центрів для молоді, в яких хлопців та дівчат з родин мігрантів підтримували на шляху отримання професійної освіти.

Нарешті, під час четвертого інтеграційного саміту у листопаді 2010 року головними темами дискусії стали мова, освіта та інтеграція на місцях. Тоді канцлер ФРН Меркель оптимістично оцінювала участь в інтеграційних курсах: "Через п’ять-сім років ми зможемо сказати, що надали можливість пройти інтеграційний курс усім людям у Німеччині, які виявили зацікавленість у такому курсі, а це на той момент будуть 1,8 мільйона осіб".

Нова якість співпраці

Не залишилися поза увагою на саміті 2010 року і питання профілактики насилля та соціальна робота у конфліктних районах. Анґела Меркель наголошувала: "Ми хочемо поставити перед собою цілі і в роботі з тими, хто передчасно залишає школу, в галузі професійної освіти та багатьох інших". Згодом мали проаналізувати, що вдалося втілити, а що – ні, і в чому причини успіху чи поразки. Це, за словами Меркель, мала бути нова якість співпраці.

Ще однією темою саміту 2010 року були економіка та ринок праці. Йшлося, зокрема, про визнання іноземних дипломів. А вже 2011 року закон про визнання дипломів, отриманих за кордоном, подолав останню перепону в німецькому Бундесраті, тож тепер процедура визнання відбувається швидше.

Вимагати, але й допомагати

Канцлер раділа реакції мігрантських об'єднань, які висловлювали свою підтримку урядові та політиці не лише у питанні допомоги мігрантам, а й коли йшлося про вимоги до них. Меркель наводила приклади успішної інтеграції не лише у школах, а й серед підприємств, зауважуючи, що наявність таких успіхів переконує її у правильності обраного шляху, який, щоправда, ще далеко не завершений.

На завершення зустрічі у 2010 році канцлер Анґела Меркель звернула увагу на те, що успішна інтеграція змінює все суспільство країни: "Це означає: інтеграція – це не вулиця з одностороннім рухом, вона вимагає відкритості усіх сторін".

Автори: Сабіне Рипперґер / Тетяна Бондаренко
Редактор: Захар Бутирський