Інтерв'ю

Deutsche Welle: На сьогодні можна говорити про фактичну анекцією Росією Криму. Яким є бачення цього факту в Італії?

Халід Шаукі: Так, те, що відбулось, це дуже серйозно. Досі санкції до Росії були так би мовити лише сигналами, але під час наступного засідання Ради Парламентської асамблеї Ради Європи 21 березня будуть знайдені більш рішучі способи тиску на Москву. Італія також взяла на себе зобов’язання у пошуку таких рішень. Ми мусимо донести до Росії думку, що таким чином вона себе ізолює. Виключення з G8, навіть тимчасове, вже є досить серйозним попередженням. Стратегія Росії нині є поведінкою самогубці, вона руйнує давно вибудовані відносини з країнами Європи.

Отже, тепер на черзі економічні санкції?

Ми залишаємо вікно для діалогу, але нині вже зрозуміло, що дипломатичих кроків для розв’язання кризи недостатньо, потрібні політичні та економічні заходи. Власне, ця ситуація є важливим випробуванням для самої Європи, оскільки змушує замислитись, наскільки міжнародне право є пріоритетнішим за економічні інтереси. Адже демократія, права людини й загалом європейські цінності не можуть відійти на другий план через інтереси "політики реалізму". Тим паче, українці на Майдані стояли і гинули саме за них – за європейські цінності. Європа вражена їхньою мужністю та їхнім прикладом.

Як ви гадаєте, зусилля з розв’язання кризи будуть успішними?

Я оптиміст щодо того, що вирішення кризи знайдеться, але гадаю, що це не буде швидкий процес. І саме тому, що криза ризикує затягнутися, дуже важливою є єдність зусиль Європи та США. На сьогодні ж позиції дещо різняться. Водночас злагодженість у деклараціях та діях могла б пришвидчити розв’язання кризи.

Під час подій Майдані Ви організували конференцію у парламенті щодо порушення прав мирних протестучих. Які ще ініціативи відбулися?

Ми тісно співпрацюємо з українською громадою, ми провели кілька зустрічей та слухань. Під час них ми обговорили з її лідерами конкретні кроки допомоги постраждалим – зокрема, лікування поранених майданівців в Італії та надання дозволу на проживання переслідуваним, а також донесли українську позицію до уряду. Італія є другою у ЕС країною за чисельністю українців, і це зобов’язує нас до великої солідарності. Ми намагаємося донести до присутніх в Італії українців саме це послання: "ми з вами, ми вас розуміємо" - через ЗМІ та через співпрацю з українською громадою. Ми бачимо велику кількість маніфестацій з боку українців. Насамперед, це жінки: українська імміграція в Італію переважно жіноча. І ці жінки нині пробуджують совість італійського суспільства, роблять його чутливішим до української проблеми. І ці протести позитивно висвітлюють центральні телеканали. Звичайно, цього недостатньо. Італійське суспільство має ще більше залучитися до підтримки українців. Ми маємо посилити співпрацю між асоціаціями українців та рештою суспільства.

З липня 2014 року Італія розпочне свій семестр головування у Раді Європи. Яким чином це вплине на італійську позицію щодо української кризи?

Гадаю, що італійська позиція щодо української кризи стане ще більш конкретною після початку головування.